Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Філософський факультет
Кафедра теоретичної і практичної філософії імені професора Й.Б. Шада
“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Проректор з науково-педагогічної роботи
Олександр ГОЛОВКО ___________________________
“______”_______________2022 р.
Постмодерна політика
(назва навчальної дисципліни)
рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
галузь знань: 05 соціальні та поведінкові науки
спеціальність: 052 – політологія
освітньо-професійна програма: політологія
спеціалізація:
від дисципліни: обов’язкова
факультет: філософський
2022 / 2023 навчальний рік
Програму рекомендовано до затвердження Вченою радою філософського факультету
Протокол № 5 від 24 червня 2022 року.
РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ:
Шильман М., кандидат філософських наук, доцент кафедри політології
Програму схвалено на засіданні кафедри політології
Протокол № 12 від 10 червня 2022 року
Завідувач кафедри політології
_________________ Оллександр ФІСУН
Програму погоджено з гарантом освітньої програми
Гарант освітньої програми
__________________ Володимир ПРОКОПЕНКО
Програму погоджено методичною комісією філософського факультету
Протокол № 10 від 15 червня 2022 року
Голова методичної комісії філософського факультету
___________________ Сергій ГОЛІКОВ
Вступ
Програма навчальної дисципліни “Постмодерна політика” складена відповідно до освітньо-професійної програми напряму підготовки 6.020104 Бакалаврів – «політологія»
1. Опис навчальної дисципліни
1. Метою викладання навчальної дисципліни є ознайомлення студентів з пост-структуралістським інструментарієм, ідейним підґрунтям та термінологічним апаратом сучасної політичної думки, розкриття специфіки постмодерного тлумачення «політичного» в контексті новітніх політико-філософських концептуалізацій феноменів влади та суспільства.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є сформувати у студентів ясне бачення проблемного поля сучасних політичних наук, позначити в ньому пріоритетні теми та питання, закцентувати увагу студентів на методологічних аспектах досліджень політики, виявити та оцінити потенціал постмодерної політології та політичної філософії.
1.3. Кількість кредитів – 4 / 3
1.4. Загальна кількість годин – 120 (90 з/в)
Шильман – Постмодерна політика (4 курс) – іспит, 1 контрольна робота, всього годин – 120, години лекцій і семінарів – 30/30, години самостійної роботи – 60.
Заочне відділення – 5 курс, іспит, всього годин – 120, години лекцій і семінарів – 6/4, години самостійної роботи – 110.
Згідно з наказом № 0202-1/260 від «07» серпня 2020р. Програму адаптовано до умов змішаного навчання.
Всі лекційні заняття проводяться он-лайн на платформі Discord. 25 % часу лекції резервується для запитань, дискусій, обговорення навчального матеріалу, як проходять в форматі відео-конференції.
Семінарські заняття проводяться в аудиторіях до 20 осіб з урахуванням відповідних санітарних і протиепідемічних заходів.
Співвідношення аудиторних занять і занять в режимі он-лайн – 50%/50%
1.5. Характеристика навчальної дисципліни
| |
Нормативна | |
Денна форма навчання | Заочна (дистанційна) форма навчання |
Рік підготовки | |
4-й | 5-й |
Семестр | |
8-й | 10-й |
Лекції | |
30 год. | 6 год. |
Практичні, семінарські заняття | |
30 год. | 4 год. |
Лабораторні заняття | |
год. |
|
Самостійна робота | |
60 год. | 74 год. |
Індивідуальні завдання | |
не передбачені | |
1.6. Заплановані результати навчання:
– знати стилістичну й тематичну специфіку сучасного політичного мислення, ключові ідеї, концепти та вектори постмодерної політики, актуальні політологічні питання, різноманіття концептів «політичного», що обумовлені постмодерним станом в соціальних науках.
– вміти грамотно підходити до актуальних політологічних питань, вміло оперувати базовими теоріями і концепціями, застосовувати їх в самостійних наукових дослідженнях, впевнено орієнтуватися в постмодерному політичному дискурсі.
2. Тематичний план навчальної дисципліни
Розділ 1. Пост-структуралістський вимір політики
Тема 1. Становлення пост-структуралістської методології та епістемології: від «пізнавальних структур» до «дискурсивних практик».
Структура як сукупність зв'язків. Несвідомий характер структури. Мова \ структура, як автономна єдність внутрішніх залежностей. Суспільство, що розглядається, як мова. «Витвір» \ визначеність vs. «текст» \ невизначеність. Текст як робота і рухлива структурація (Р. Барт). Незавершеність, нецілісність, множинність, незліченність і оборотність тексту. Текст як «інтертекст»: сусідство та взаємодія множини текстів. Мислення-уява структурами як суто філософська діяльність, соціальне діагностування і спосіб історичної критики.
Тема 2. Відкриття «символічного порядку» та поняття «символічної структури»: від «сутності» до «комбінаційних єдностей».
Мовні-соціальні структури як поле і об'єкт структуралістського аналізу. Поняття символічного порядку та символічної структури (Ж. Дельоз). Тріада «символічне – реальне – уявне». Символічні елементи структури як позиційні одиниці, що мають сенс, що виходить з їх комбінацій. Структура як інфраструктура. Структура як множинність віртуального співіснування. Структуралізм як некласична думка, що оспорює тотожність суб'єкта. Народження \ практика нових структур.
Тема 3. Соціальне та політичне в діаграмі силових взаємин: владні та подієві дискурси.
«Археологія знання» та генеалогія як метод (М. Фуко). «Дискурсивна формація» як єдність; поняття формації як множини. Мислення в термінах «сил»: їх діаграми, співвідношення та утворення влади. «Порядок дискурсу». Дискурс як практика, як правила об’єктивації та як влада. Продукування дискурсів у суспільстві: процедури контролю, селекції та проріджування. Інституціональна підтримка дискурсів та «дискурси спротиву». Соціальне привласнення дискурсу. Запобігання непередбачуваності дискурсу-події.
Тема 4. Критика метафізики присутності та концептуалізація «відсутності»: конструкти – де-конструкція – конструювання.
Пост-структуралістське питання про структурність структури. Гра \ люфти \ проміжки \ трансформації структури. Принцип організації структури. Обґрунтована та необґрунтована гра. Центрування як насильство (Ж. Деррида). Децентрація як становлення дискурсом. Класична філософська система як система підтримки (перед)встановлених опозицій. Скандал усередині системи понять і межа опозиції. Неможливість кінцевого дискурсу.
Розділ 2. Постмодерні бачення політичного
Тема 5. Класичні політичні ідеології у неминуче політичному «стані постмодерну»: кінець фундаменталізму.
Політична «неспроможність» Просвітництва; хибність універсальних претензій автономного розуму. Етичні \ метафізичні підстави класичної політичної філософії. Модерна політика-розпорядження: витоки тоталітаризму, ізоляція, неможливість відкритої комунікації. Постмодерне переосмислення «політичних підстав»: держави (суб'єкт vs. структури суб'єктивності), суверенітету (незалежність vs. структура \ баланс сил), репрезентації (єдність vs. символічні порядки).
Тема 6. Політика відмінності та різнорідності у «мережевому суспільстві»: кінець універсальності.
Мислення як відмінність, опонування, розбіжність; однодумність як негласна відмова мислити (А. Бадью). Співвіднесення філософських концептів з обставинами-подіями, а не з сутностями. Політика, як варіативне й множинне встановлення-розробка нових системних опозицій на відміну від вже наявних. Політика як створення великих фікцій. Мислення як особливе, множинне, інше; відокремлення vs. усуспільнення.
Тема 7. «Мікрофізика влади» в «суспільстві споживання»: кінець соціального.
Проблематизація відносин «влада - знання» (М. Фуко). Розуміння влади, як мережі активних відносин (тактика, стратегія, техніка vs. привілей, надбання, положення). Нелокалізуемость \ «горизонтальність» \ безперервність влади. Суб'єкт, що пізнає, пізнавані об'єкти та модальності пізнання як похідні «влади-знання». Відсторонення інтелектуала від класичного положення в політиці: неможливість «говорити від імені». «Приватний інтелектуал» як здатність «мислити взагалі» (Дж. Агамбен). Інтелектуалізація політики в контексті «кінця соціального» (Ж. Бодрійяр).
Тема 8. Режим «біовлади» \ вимір «біополітики»: політичне цінування живої істоти.
Генеалогія «суспільства контролю»; держава популяції і дисципліни. Глобальна маса та загальні процеси життя. «Біовлада», технологія звертання до множинності людей (М. Фуко). «Населення» як новий термін, політична проблема та біологічний континуум. Пристосування механізмів влади до індивідуального тіла. Утворюючі-несучі лінії біополітики: тіло – організм – дисципліна – інститути та населення – біологічні процеси – регулюючі механізми держави. Сучасний расизм, або нова функція смерті в рамках політичної системи, орієнтованої на біовладу.
Тема 9. Політика опору в термінах «розриву», «вилучення» та «виключення».
Опір як відказ від докси, розриви в мисленні, необхідність приговорювання-обмовляння реальної ситуації у пошуку практичної можливості (А. Бадью). Обумовленість філософії реальною політикою. Нова «термінологія політичного»: уникнення (відкладання), ухилення (дискурсивність), опір (природність), вимикання (амбівалентність). Утримання від загальноприйнятого. «Кінець політики» в умовах «держави безпеки» (Дж. Агамбен).
Тема 10. Політика як умова, можливість та практика «негативних співтовариств».
Сучасна проблематика «загального»: співтовариства vs. суспільство. Суспільство як (від\у)хилення від метанарації \ метафізики. Спільнота-співтовариство як (не)можливість буття-спільно (Ж.-Л. Нансі). Співтовариство як «будь-яке-всяке» (Дж. Агамбен); його суверенність, одиничність, негативність. Співтовариство як подія і приклад поза жорсткими демаркаціями суб'єкта та об'єкта, одиничного і загального. Політичний потенціал «факультативних практик» (М. Фуко).
3. Структура навчальної дисципліни
Назви розділів і тем | Кількість годин |
| |||||||||||||
Денна форма | Заочна форма |
| |||||||||||||
Усього | у тому числі | Усього | у тому числі |
| |||||||||||
л | п | лаб | інд | ср | л | п | лаб | інд | ср |
| |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| ||
Розділ 1. Пост-структуралістський вимір політики |
| ||||||||||||||
Тема 1. Становлення пост-структуралістської методології та епістемології: від «пізнавальних структур» до «дискурсивних практик». | 10 | 2 | 2 |
|
| 6 | 11 | 1 |
|
|
| 10 |
| ||
Тема 2. Відкриття «символічного порядку» та поняття «символічної структури»: від «сутності» до «комбінаційних єдностей». | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 12 | 1 | 1 |
|
| 10 |
| ||
Тема 3. Соціальне та політичне у вимірі силових взаємин: владні дискурси та дискурси подієві. | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 11 | 1 |
|
|
| 10 |
| ||
Тема 4. Критика метафізиці присутності та концептуалізації «відсутності»: конструкти – де-конструкція – конструювання. | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 11 | 1 |
|
|
| 10 |
| ||
Разом за розділом 1 | 46 | 11 | 11 |
|
| 24 | 45 | 4 | 1 |
|
| 40 |
| ||
Розділ 2. Постмодерні бачення політичного | |||||||||||||||
Тема 5. Класичні політичні ідеології у неминуче політичному «стані постмодерну»: кінець фундаменталізму. | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 12 | 1 |
|
|
| 5 | |||
Тема 6. Політика відмінності та різнорідності у «мережевому суспільстві»: кінець універсальності. | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 13 | 1 | 1 |
|
| 5 | |||
Тема 7. «Мікрофізика влади» в «суспільстві споживання»: кінець соціального. | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 14 | 1 | 1 |
|
| 10 | |||
Тема 8. Режим «біовлади» \ вимір «біополітики»: політичне цінування живої істоти | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 |
| 1 | 1 |
|
| 5 | |||
Тема 9. Політика опору-спротиву в термінах «розриву», «вилучення» та «виключення». | 12 | 3 | 3 |
|
| 6 | 13 | 1 | 1 |
|
| 5 | |||
Тема 10. Політика як умова, можливість та практики «негативних співтовариств». | 14 | 4 | 4 |
|
| 6 | 13 | 1 | 1 |
|
| 4 | |||
Разом за розділом 2 | 74 | 19 | 19 |
|
| 36 | 45 | 6 | 5 |
|
| 34 | |||
Усього годин | 120 | 30 | 30 |
|
| 60 | 90 | 10 | 6 |
|
| 74 | |||
4. Теми семінарських занять
№ з/п | Назва теми | К-сть годин (денна) | К-сть годин (заочна) |
1 | Пост-структуралістські поняття «децентрована структура», «відсутня структура», «гра структури» (Ж. Дерріда) | 6 | 2 |
2 | Політика «контр-виробництва», «відхилення» та «втечі» під час становлення «суспільств контролю» (Ж. Делез) | 4 |
|
3 | Біо-влада та біо-политика в «суспільстві сексуальності» (М. Фуко) | 5 | 1 |
4 | «Безліч» як політична сила руху опору Імперії (А. Негрі) | 4 |
|
5 | Політика одиничностей, як умова та можливість прийдешніх співтовариств (Ж.-Л. Нансі, Дж. Агамбен) | 6 | 2 |
6 | «Політизація» та деполітизація у «державі безпеки» (Дж. Агамбен) | 5 | 1 |
| Усього | 30 | 6 |
5. Завдання для самостійної роботи
№ з/п | Види, зміст самостійної роботи | К-сть годин (денна) | К-сть годин (заочна) |
1 | Дослідити проблему «лінгвістичного повороту» у соціальних науках та його наслідки | 8 | 10 |
2 | «Стан постмодерну»: відхід від метафізики, недовіра до тотальності, хибність метанаративів | 8 | 15 |
3 | Трансформації «людини політичної» у 2 половині XX століття: бажання vs. раціональність | 10 | 10 |
4 | Ефект пост-демократії та держава безпеки | 12 | 15 |
5 | Політика поза ідеологією: язик, творчість, співтовариство | 10 | 10 |
6 | Сучасні проблеми, можливості та умови політичного мислення | 12 | 14 |
| Разом | 60 | 74 |
6. Індивідуальні завдання
Згідно з наказом № 0202-1/260 від «07»серпня 2020 р. індивідуальні завдання виконуються і перевіряються в режимі он-лайн на платформі Discord та через електронну пошту.
7. Методи контролю
В режимі он-лайн контроль здійснюється за допомогою інтерактивного тестування, на відео-конференціях, через виконанням інтерактивних вправ.
Поточний контроль засвоєння попереднього лекційного матеріалу та ступеня спрацьованості текстів семінарських занять – в режимі індивідуального та фронтального усного опитування за окремою темою навчального курсу, а також комбінованого опитування за окремим розділом навчального курсу, що включає як усний, так і письмовий формат.
Семестровий контроль засвоєння усього комплексу матеріалу навчального курсу – в режимі контрольної роботи (залік).
Контроль виконання індивідуальних завдань і тем, що віднесені до самостійної роботи студентів, – в режимі перевірки письмових робіт та індивідуального усного опитування.
8. Схема нарахування балів
Поточний контроль, самостійна робота, індивідуальні завдання | Екзамен | Сума | |||||||||||
Розділ 1 | Розділ 2 | Контрольна робота | Разом | ||||||||||
Т1 | Т2 | Т3 | Т4 | Т5 | Т6 | Т7 | Т8 | Т9 | Т10 | 10 | 60 | 40 | 100 |
5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | ||||
Шкала оцінювання
Сума балів за всі види навчальної діяльності протягом семестру | Оцінка |
для чотирирівневої шкали оцінювання | |
90 – 100 | відмінно |
70-89 | добре |
50-69 | задовільно |
1-49 | незадовільно |
9. Рекомендована література
Основна література
Дерріда Ж. Структура, знак і гра у дискурсі гуманітарних наук // Антологія світової літературної-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. – Львів: Літопис, 2001. – 832 с. – С. 457-477.
Дельоз Ж. Суспільство контролю. PostScriptum // Незалежний культурологічний часопис «Ї», № 34, 2004. – С. 62-68.
Фуко М. Наглядати й карати. Пер. з французької П. Таращук — К.: Основи, 1998. — 392 с.
Бадью А. Похвала політиці (Бесіди з Од Ланслен). Статті та виступи / Ален Бадью ; пер. з фр. А. Рєпи. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко ; Київ : Ніка-Центр, 2019. – 224 с.
Foucault M. Il Faut Defenndre La Societe. Gallimard. 1977. 283 pp.
Hardt M., Negri A. Empire. Harvard University Press. 2000. 478 pp.
Допоміжна література
Deleuze G. How Do We Recognize Structuralism? // Deleuze Gilles David Lapoujade and Michael Taormina. 2004. Desert Islands and Other Texts 1953-1974. Los Angeles CA Cambridge Mass: Semiotext(e) ; Distributed by MIT Press.
Foucault M. Histoire de la sexualité : La volonté de savoir 1. Gallimard. 1976. 208 pp.
10. Посилання на інформаційні ресурси в Інтернеті
Критерії оцінювання залікових робіт
N | Критерії оцінювання | Пояснювання |
1 | Правильності оформлення письмової роботи | Відсутність вказівки номера групи, факультету, нумерації сторінок, відсутність поля, нерозбірливий почерк – до 1-3 % загальної кількості балів |
2 | академічна доброчесність, відсутність плагіату. | Має бути виключений варіант списування відповіді з конспектів або мобільних телефонів. За відсутності академічної доброчесності або наявності плагіату викладач має право припинити написання студентом письмової роботи або знизити загальну кількість балів за роботу у два – три рази. |
3 | Повнота відповідей на кожне питання | Загальний обсяг відповідей на усю екзаменаційну роботу встановлюється на основі порівняння робіт, виконаних на іспиті кращими студентами групи, тобто береться за основу найбільша кількість сторінок. - залежно від об'єму зниження відмітки може бути до 20-30 %. |
4 | Адекватності відповідей. | У разі відповіді на питання по іншій темі, відповідь не зараховується і бали не нараховуються. Якщо частина відповіді на питання знаходиться в площині іншого питання, викладач може понизити кількість балів на 5-20-50% від заданої кількості балів, залежно від відходу від теми питання. |
5 | Точність відповідей | Викладач має право понизити кількість балів за відповідь, якщо студент не дотримується канви відповіді, закладеної в питанні. Наприклад, в питанні Поняття політичного лідерства. Політичний стиль - студент нічого не написав про політичний стиль, але відмінно відповів на першу частину питання. ( - 15-20% відмітки за питання) |
6 | Логічності, послідовності матеріалу, що викладається | При відсутності логічності, послідовності матеріалу, що викладається викладач може знизити кількість балів на 10-=15% за питання. |
7 | Наявність грубих неточностей | Наявність грубих неточностей у відповіді Ці неточності вказують на недолік істотних знань з цього питання. - 30-40% від кількості балів за питання |
8 | Наявність дрібних погрішностей | . Наявність дрібних погрішностей при відповіді на питання Наприклад, переплутані дати, неповні визначення і так далі - 3-5 % балів за питання. |
9 | Наявність подібностей до матеріалу, пропонованому викладачем | Відповіді на питання повинні мати подібність з матеріалу, пропонованого для вивчення викладачем ( текстами його лекцій, рекомендованими підручниками, науковими статтями і так далі). Проте відповіді не повинні повторювати ці матеріали буквально. |
10 | Нарахування балів за наявності гарної відповіді на питання | Викладач нараховує бали при відповіді на питання ( у рамках загальної кількості балів за кожне питання) при : якісному описі відповіді, розумінні матеріалу, вмінні апелювати до політологічних категорій, вмінні актуалізувати матеріал, показ знання політологічних теорій, аргументованості відповіді, висуненні цілей, гіпотез, новизні відображення змісту, наявності невеликих схем, виділенні "вузлових" моментів, системному відтворенні вивченого матеріалу курсу, що свідчить про високий рівень компетентності студента в матеріалі, що він вивчає |